Факти, які можна використати, готуючись до уроку пам’яті про трагічні події березня 1943 року в м. Корюківці. - Мметодична робота - Досвід роботи - Каталог статей - Відділ освіти, культури, молоді та спорту Корюківської

Звертаємо увагу вчителів на факти, які можна використати, готуючись до уроку.

Трагедія в поліському містечку Корюківці за своїми масштабами є найбільшою кривавою каральною акцією нацистів зі знищення мирного населення разом із населеним пунктом у Другій світовій війні. Тим більше, що злочин відбувся не під час бойових дій. Для такого висновку дає підстави порівняння зі всесвітньо відомими трагедіями світової війни в Європі:

Українська Корюківка – 1-2 березня 1943 року вбито і спалено близько 7 тисяч людей різного віку – від немовлят до немічних старих.

Білоруська Хатинь – 22 березня 1943 року у селі знищено 149 людей (під час бою партизанів з карателями).

Чеська Лідице – 11 червня 1943 року вбито в селищі й замордовано в концтаборі 320 людей.

Французький Орадур – 10 червня 1944 року знищено в селищі 642 людини.

У роки Великої Вітчизняної війни Корюківка була центром партизанського руху на Чернігівщині, де постійно діяло партійне та комсомольське підпілля.

Напад партизанів на Корюківський гарнізон став приводом нацистської окупаційної влади для "покарання" всіх мешканців населеного пункту. Помста німецьких окупантів виявилася вкрай жорстокою, нелюдською та абсолютно неспівмірною з їхніми власними втратами від попередніх дій партизан.

За наказом гітлерівського генерала Хойзенберга вранці 1 березня було знищено близько 7 тисяч корюківців, а 9 березня гітлерівці ще раз повернулися на згарище для остаточної зачистки.

Неспроможні розгромити партизанів у лісах, підкорити населення, нацисти вирішили знищити Корюківку. Каральний загін оточив щільним кільцем містечко. Криваві звірства почалися з околиць. Гітлерівці збирали і гнали людей, групами по 50–100 осіб, заганяли у великі приміщення, як-от церква, театр, ресторан, та розстрілювали. Знищивши усіх жителів, карателі спалили населений пункт: у вогні згоріло 1390 дворів, бовваніли лише стіни десятка цегляних будинків.

Відповідальність за дії партизанів і підпільників нацисти покладали на цивільне населення, масово знищуючи його. Згідно з висновками Нюрнберзького процесу, який проходив з 20 листопада 1945 року по 1 жовтня 1946 року. Такі дії нацистської окупаційної влади однозначно є військовим злочином (вбивства і жорстоке поводження з цивільним населенням на окупованих територіях) та злочином проти людяності (політика переслідування, репресій та знищення ворогів нацизму, ув’язнення людей без судового процесу, переслідування їх, принижування, перетворення на рабів, тортури і вбивства).

Ось як описує знищення Корюківки доктор історичних наук, професор Дмитро Вєдєнєєв:

"Вранці 1 березня 1943 року за наказом генерала Хойзенберга каральний загін німців та шуцманів (допоміжної поліції) оточив село. Під приводом перевірки документів людей зганяли в приміщення ресторану, земвідділу, театру, клубу, поліклініки, дитячої консультації, двох шкіл, на церковне подвір’я.

Партіями по 50-100 осіб жертв розстрілювали, незважаючи на стать і вік. 2 березня забиті трупами будинки (тільки в ресторані понад 500 тіл) почали підпалювати, але вбивства тривали.

„Моя маленька дочка лежала в мене на грудях, коли в нас почали стріляти в ресторані. Заганяли тут як худобу на бойню... Нацист поцілив мені в око... і я більше нічого не пам’ятаю. Трьох моїх діточок було вбито. Навіть поховати їх не довелося... спалили їх кляті кати", — згадував Євген Римар.

Карателі прочісували село, хапали людей і живцем кидали в палаючі хати. Віра Сильченко, яка сховалася в копиці сіна, бачила, як нелюди кинули у вогонь її матір, сестру й невістку. Одночасно великі групи людей косили з кулеметів на подвір’ї церкви, на колгоспному дворі, у свинарнику. До кінця дня 2 березня Корюківка майже вся згоріла.

Вцілілі корюківці сховалися або втекли в ліс; частина з них через кілька днів повернулася, здебільшого люди похилого віку. Але 9 березня карателі знову з’явилися. Старих вигнали з хат, завели в сарай, облили гасом і спалили. Людей заштовхали на заводі в піч для обпалювання цегли й підпалили...

"Як показало розслідування та експертизи обласної комісії з розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників у Корюківці, за два дні окупанти й їхні помічники-поліцаї по-звірячому знищили щонайменше 6700 людей (5612 тіл залишилися невпізнаними).

Судмедексперти встановили, що смерть було заподіяно „шляхом розстрілу з автомата, розстрілу зі станкового кулемета, фізичного насильства тупою зброєю з роздробленням кісток черепа та хребцевого стовпа в шийній ділянці... спалюванням живих людей — чоловіків, жінок і дітей". З 1300 будівель уціліло десять"..[1]